сточений
СТО́ЧЕНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до сточи́ти¹.
Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував (О. Донченко);
Єдине, що прикрашало цей сточений шашелем будинок, була довга алея бузку (М. Чабанівський);
* Образно. Пильніше на останки ці [римські руїни] поглянь, На все, що віку сточене зубами, Ще й досі мудро устає над нами (М. Зеров);
* У порівн. Там, де за годину ще красувалися чітко окресленими лініями ворожі траверси, .. тепер залишилась, як шашелем сточена, як чорною віспою побита, до нутра розвернута земля (П. Панч);
// у знач. прикм.
Сточений жолудь.
СТО́ЧЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до сточи́ти²;
// у знач. прикм.
Сточений сік.
СТО́ЧЕНИЙ³, а, е.
Дієпр. пас. до сточи́ти³;
// у знач. прикм. Сточені чобітки.
СТО́ЧЕНИЙ⁴, а, е.
Дієпр. пас. до сточи́ти⁴;
// у знач. прикм. Сточений убік автомобіль.
Словник української мови (СУМ-20)