сточений

СТО́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти¹.

Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував (Донч., IV, 1957, 39);

Єдине, що прикрашало цей сточений шашелем будинок, була довга алея бузку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 134);

*Образно. Пильніше на останки ці [римські руїни] поглянь, На все, що віку сточене зубами, Ще й досі мудро устає над нами (Зеров, Вибр., 1966, 448);

*У порівн. Там, де за годину ще красувалися чітко окресленими лініями ворожі траверси,.. тепер залишилась, як шашелем сточена, як чорною віспою побита, до нутра розвернута земля (Панч, І, 1956, 124);

// у знач. прикм.

Сточений жолудь.

СТО́ЧЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти².

СТО́ЧЕНИЙ³, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти³.

СТО́ЧЕНИЙ⁴, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сточи́ти⁴.

Значення в інших словниках

1. сточений — сто́чений 1 дієприкметник погризений сто́чений 2 дієприкметник виціджений сто́чений 3 дієприкметник скріплений  Орфографічний словник української мови
2. сточений — СТО́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до сточи́ти¹. Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував (О. Донченко); Єдине, що прикрашало цей сточений шашелем будинок, була довга алея бузку (М.  Словник української мови у 20 томах
3. сточений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сточити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сточити II. III -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сточити III. IV -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до сточити IV.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сточений — Сто́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)