стоустий
СТОУ́СТИЙ, а, е, поет. Який має сто або багато уст.
Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста (Крим., Вибр., 1965, 48);
// Який поширюється великою кількістю людей.
Стоуста чутка.
Словник української мови (СУМ-11)СТОУ́СТИЙ, а, е, поет. Який має сто або багато уст.
Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста (Крим., Вибр., 1965, 48);
// Який поширюється великою кількістю людей.
Стоуста чутка.
Словник української мови (СУМ-11)