стоустий

СТОУ́СТИЙ, СТОВУ́СТИЙ, а, е, поет.

Який має сто або багато уст.

Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста (А. Кримський);

// Який поширюється великою кількістю людей.

Стоуста чутка.

Значення в інших словниках

1. стоустий — стоу́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стоустий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. стоустий — стовустий, -а, -е, поет. Який має сто чи багато уст. || Який поширюється великою кількістю людей. Стоуста чутка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стоустий — СТОУ́СТИЙ, а, е, поет. Який має сто або багато уст. Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста (Крим., Вибр., 1965, 48); // Який поширюється великою кількістю людей. Стоуста чутка.  Словник української мови в 11 томах