страждання
СТРАЖДА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. стражда́ти.
Сила може народжуватись, сину, і від страждання, – так сказала одного разу мати Порфирові, і це йому міцно запам'яталось (О. Гончар);
Їй захотілось зробити щось дуже хороше для Сергія Боровика, якось полегшити його страждання (В. Собко);
Може, поки не пізно, повернути від цих самотніх воріт, від цього незагородженого клаптика страждань і надій..? (М. Стельмах).
2. Про вияв фізичного чи морального болю.
– Так! – раптом якось стрепенувся Орлюк і посміхнувся самими тільки губами, в очах застигло страждання (О. Довженко);
Він усміхнувся, але усмішка не змила духовного страждання з його позеленілого обличчя (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)