страждання
СТРАЖДА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. стражда́ти.
Сила може народжуватись, сину, і від страждання, — так сказала одного разу мати Порфирові, і це йому міцно запам’яталось (Гончар, Бригантина, 1973, 110);
Їй захотілось зробити щось дуже хороше для Сергія Боровика, якось полегшити його страждання (Собко, Справа.., 1959, 49);
Може, поки не пізно, повернути від цих самотніх воріт, від цього незагородженого клаптика страждань і надій..? (Стельмах, II, 1962, 288).
2. Про вияв фізичного чи морального болю.
— Так! — раптом якось стрепенувся Орлюк і посміхнувся самими тільки губами, в очах застигло страждання (Довж., І, 1958, 281);
Він усміхнувся, але усмішка не змила духовного страждання з його позеленілого обличчя (Тют., Вир, 1964, 318).
Словник української мови (СУМ-11)