страйк
СТРАЙК, у, ч.
Колективна відмова працювати з пред'явленням економічних і політичних вимог урядові організації або підприємсту.
Першим великим робітничим страйком в Росії був страйк на Невській бавовнопрядильні в Петербурзі (з наук. літ.);
– Революція знову спалахнула по всій країні новим загальним політичним страйком і збройним повстанням (А. Головко).
(1) Сидя́чий страйк – страйк, під час якого робітники і службовці, висуваючи свої вимоги, припиняють роботу і сидять або на землі біля підприємства, або в приміщенні на долівці, не допускаючи штрейкбрехерів.
△ (2) Італі́йський страйк – страйк, під час якого робітники залишаються на підприємстві, але не працюють або вдають, що працюють.
Словник української мови (СУМ-20)