страйк

СТРАЙК, у, ч. Форма класової боротьби пролетаріату капіталістичних країн, яка полягає в колективному відмовленні робітників і службовців від праці з пред’явленням підприємцям або урядові економічних і політичних вимог.

В жовтні 1905 року вибухнув загальний політичний страйк, який показав гігантську силу і міць пролетарського руху (Біогр. Леніна, 1955, 81);

Першим великим робітничим страйком в Росії був страйк на Невській бавовнопрядильні в Петербурзі (Іст. УРСР, І, 1953, 513);

— Революція знову спалахнула по всій країні новим загальним політичним страйком і збройним повстанням (Головко, II, 1957, 311).

Зага́льний страйк див. зага́льний.

∆ Італі́йський страйк див. італі́йський;

Сидя́чий страйк — страйк, під час якого робітники і службовці, висуваючи свої вимоги, припиняють роботу і сидять або на землі біля підприємства, або в приміщенні на долівці, не допускаючи штрейкбрехерів.

Значення в інших словниках

1. страйк — страйк іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. страйк — Тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). англ.  Словник із соціальної роботи
3. страйк — СТРАЙК, у, ч. Колективна відмова працювати з пред'явленням економічних і політичних вимог урядові організації або підприємсту. Першим великим робітничим страйком в Росії був страйк на Невській бавовнопрядильні в Петербурзі (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. страйк — -у, ч. Форма боротьби, яка полягає в колективному відмовленні робітників і службовців від праці з пред'явленням підприємцям або урядові економічних і політичних вимог. Загальний страйк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. страйк — Колективне, добровільне припинення роботи, до якого наймані робітники вдаються, аби змусити прийняти їхні вимоги у галузях: економічній, соціальній, захисту свободи профспілок.  Універсальний словник-енциклопедія
6. страйк — Стра́йк, -ку, -кові; -ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. страйк — рос. забастовка масове призупинення роботи працівниками окремого підприємства, групи підприємств, галузі на певний строк або на необмежений строк (безстроковий С.) з висуванням вимог до адміністрації підприємства, регіону або уряду.  Eкономічна енциклопедія