страйкар

СТРАЙКА́Р, я́, ч. Учасник страйку; забастовщик.

… робітники мирно виходили на вулицю, припиняючи роботу із солідарності з усіма страйкарями (Ленін, 11, 1970, 330);

Фабричні гудки загули до зорі. По мерзлім сніжку, по накоченій кризі По вулиці йдуть та ідуть страйкарі (Шпорта, Вибр., 1958, 125).

Значення в інших словниках

1. страйкар — страйка́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. страйкар — СТРАЙКА́Р, я́, ч. Учасник страйку. Фабричні гудки загули до зорі. По мерзлім сніжку, по накоченій кризі По вулиці йдуть та ідуть страйкарі (Я. Шпорта).  Словник української мови у 20 томах
3. страйкар — -я, ч. Учасник страйку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. страйкар — Страйка́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)