страйк —
страйк іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
страйк —
Тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). англ.
Словник із соціальної роботи
страйк —
СТРАЙК, у, ч. Колективна відмова працювати з пред'явленням економічних і політичних вимог урядові організації або підприємсту. Першим великим робітничим страйком в Росії був страйк на Невській бавовнопрядильні в Петербурзі (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
страйк —
-у, ч. Форма боротьби, яка полягає в колективному відмовленні робітників і службовців від праці з пред'явленням підприємцям або урядові економічних і політичних вимог. Загальний страйк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
страйк —
Колективне, добровільне припинення роботи, до якого наймані робітники вдаються, аби змусити прийняти їхні вимоги у галузях: економічній, соціальній, захисту свободи профспілок.
Універсальний словник-енциклопедія
страйк —
СТРАЙК, у, ч. Форма класової боротьби пролетаріату капіталістичних країн, яка полягає в колективному відмовленні робітників і службовців від праці з пред’явленням підприємцям або урядові економічних і політичних вимог.
Словник української мови в 11 томах
страйк —
рос. забастовка масове призупинення роботи працівниками окремого підприємства, групи підприємств, галузі на певний строк або на необмежений строк (безстроковий С.) з висуванням вимог до адміністрації підприємства, регіону або уряду.
Eкономічна енциклопедія