страмовище

СТРАМО́ВИЩЕ, а, с., розм.

Те саме, що со́ром 2–4.

– Ми ось разом підемо, – сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл. – У-у, страмовище, отакий бецман на руках гніздиться! – сказала з серцем Горпина (Панас Мирний);

[Катря:] О сестрички, матіночки, куди ж ми оце забрели? Тут так страшно. [Текля:] Тю, навісна! Чи не страмовище! Та осьдечки ж слобода (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. страмовище — страмо́вище іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. страмовище — -а, с., розм. Те саме, що сором 2-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. страмовище — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм.  Словник синонімів української мови
4. страмовище — СТРАМО́ВИЩЕ, а, с., розм. Те саме, що со́ром 2-4. — Ми ось разом підемо, — сказала Христя, узявши його [хлопчика] на руки, і посунулася за стіл. — У-у, страмовище, отакий бецман на руках гніздиться!...  Словник української мови в 11 томах