страмота
СТРАМО́ТА, и, ж., розм.
Те саме, що со́ром 2–4.
Народе, вік порізнений зі мною Страмотою людської ворожди! Заблуда стала межи нас стіною; Хижацтва ще не зметені сліди (П. Грабовський);
Не траплялось од настання світу Отакого гріха та страмоти, Як у Ліму біля Сараєва! (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)