страховка
СТРАХО́ВКА, и, ж.
1. Те саме, що страхува́ння 1, 2.
– Ми ходимо в гори вивчати їх, а не скручувати собі в'язи. Отже, жодного кроку без взаємної страховки (Ю. Шовкопляс);
Вітер свистів і хрипів на всі голоси, намагаючись щохвилини скинути вниз альпіністів, що висіли на стрімкій стіні, але страховка на гаках надійно тримала (з газ.).
2. розм. Грошова сума, яка виплачується потерпілій особі або установі згідно договору про страхування.
Говорили ото нам: – Застрахуйте, товариші селяни, хату, застрахуйте хліви, застрахуйте комору... Платити не багато, а воно, не дай бог якого нещастя, дивись – страховку одержав і знову хазяїн... (Остап Вишня).
3. розм. Те саме, що Страхова́ пла́та (див. страхови́й).
[Гаєнко:] О, і Мотря тут!.. Краще б ти несла страховку швидше до сільради (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)