стримуватися
СТРИ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТРИ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Здержувати себе від вияву яких-небудь почуттів, від здійснення якихсь намірів, вчинків і т. ін.
Патрицій спалахує, але стримується і тільки поглядає на єпископа (Леся Українка);
Цілу дорогу Михайло тихо сміявся, стримуючись, щоб не зареготати (Олесь Досвітній);
Ксеня примовкла, готова заридати, але стрималась (С. Голованівський);
Перший десяток татар промчав стрімголов. Важко було стриматися від спокуси, хотілося вискочити з лісу і зчепитися з ворогом (А. Хижняк).
2. Уповільнювати або припиняти свій рух.
Оглянувся [Микула]: турки тікали, але козаки стримувалися на полі, не бігли далі, тільки звертали скоренько в окопи (О. Маковей);
Він зробив крок і зараз стримався (І. Франко).
3. тільки недок. Пас. до стри́мувати.
Розвиток історичного жанру стримувався обстановкою, що існувала протягом ряду років, коли на довгий час були закриті для дослідників архіви (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)