стружка

СТРУ́ЖКА, и, ж.

Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів і т. ін.

В руках у нього заспівав, засвистів фуганок, закрутилися над головою золоті стружки (С. Чорнобривець);

Верстат рівно шелестів металом. Синювата присмагла стружка скручувалась у спіраль і падала шматочками на лист заліза біля Максимових ніг (Д. Ткач);

Він сів до столу й почав підстругувати своїм маленьким ножиком нового олівця, згортаючи стружки на клаптик чистого паперу (В. Кучер);

* Образно. Сонце кида світлі стружки, І щебече дітвора (А. Малишко);

* У порівн. Шапка сиділа на голові сатаною, набакир, а з-під неї білі кучері, як соснова стружка з-під фуганка (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. стружка — стру́жка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стружка — див. залишок  Словник синонімів Вусика
3. стружка — [стружка] -жкие, д. і м. -уз'ц'і, р. мн. -жок  Орфоепічний словник української мови
4. стружка — -и, ж. Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стружка — зніма́ти / зня́ти стру́жку з кого. Суворо докоряти, лаяти, пробирати кого-небудь за щось. Послано механіка з наказом: знайти Гаркавенка, передати, що начальство зніме з нього залізну стружку, й привести за всяку ціну на господарство (Є.  Фразеологічний словник української мови
6. стружка — Стру́жка, -жки, -жці; -жки, -жок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стружка — СТРУ́ЖКА, и, ж. Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів і т. ін. В руках у нього заспівав, засвистів фуганок, закрутилися над головою золоті стружки (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах