Значення в інших словниках
-
стружка —
стру́жка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
стружка —
[стружка] -жкие, д. і м. -уз'ц'і, р. мн. -жок
Орфоепічний словник української мови
-
стружка —
СТРУ́ЖКА, и, ж. Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів і т. ін. В руках у нього заспівав, засвистів фуганок, закрутилися над головою золоті стружки (С.
Словник української мови у 20 томах
-
стружка —
-и, ж. Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стружка —
зніма́ти / зня́ти стру́жку з кого. Суворо докоряти, лаяти, пробирати кого-небудь за щось. Послано механіка з наказом: знайти Гаркавенка, передати, що начальство зніме з нього залізну стружку, й привести за всяку ціну на господарство (Є.
Фразеологічний словник української мови
-
стружка —
Стру́жка, -жки, -жці; -жки, -жок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стружка —
СТРУ́ЖКА, и, ж. Відходи у вигляді тонких стрічок або частинок неправильної форми, що утворюються під час стругання деревини, різання металів і т. ін. В руках у нього заспівав, засвистів фуганок, закрутилися над головою золоті стружки (Чорн., Визвол.
Словник української мови в 11 томах