стручок
СТРУЧО́К, чка́, ч.
Довгий і вузький плід більшості рослин родини хрестоцвітих, що перев. розкривається на дві половинки, в яких міститься насіння.
Стручки Зеленого гороху визирали З-за пазухи [дівчинки] (І. Франко);
Серед хати вона простелила ковдру, взяла від печі сухий сніп бобу, поклала й почала оббивати стручки (С. Чорнобривець);
Віоріка поставила на стіл добру судакову юшку, смажене сало з цибулею і зеленими стручками перцю (М. Чабанівський);
Чоловік зупиняється біля перелазу, над яким подзвонюють стручками невисокі акації (М. Стельмах);
* У порівн. Корній .. зсутулений, зморщений, як стручок, хоча літами й не старий (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)