Словник української мови у 20 томах

стрясати

СТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. стряс, ла́, ло́; док.

1. чим. Сильно трясти ким-, чим-небудь.

Калитка осатанів, тіпався, посинів, стрясав дужими кулаками (К. Гордієнко);

– Хомо! – зворушено, гукнув він Хаєцькому, стрясаючи капелюхом (О. Гончар);

Його голова лягла на груди сина, але не плакав [чоловік ]. Так проминуло досить багато часу. Потім притиснув до себе мерця.., стряс ним, кричав до нього – все даремно (О. Кобилянська);

// що. Трусячи, скидати, збивати що-небудь.

Природа ожила. Вітер подув сильніше, подув теплом зі сторони лісу і зачав стрясати срібну росу з трав (І. Франко);

* Образно. Хто стрясе наш сон з повік? (О. Партицький);

// що. Трусячи, звільняти дерево, кущ від плодів; струшувати.

Вже осінь. Яблуко стрясли, Капусту в пень рубаєм (І. Франко);

// що. Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось.

Ворони стрясали зжурено чорне своє пір'я (О. Кобилянська);

Час від часу одна [жниця] випрямиться, вимкне жмінку [жменьку] жита, стрясе з пашнистого бур'яну, розділить надвоє, скрутить перевесло (І. Франко).

2. що. Сильно хитати, коливати що-небудь.

Два дні скажений вітер стрясав юрту (І. Багмут);

Кічкас, це невеличке затишне селище, раптом ожив, .. пробуджений трубними сигналами пароплавів і дужими вибухами, що розтиналися поблизу на березі, стрясаючи будинки, горизонти, береги (Г. Коцюба);

Нашу планету щорічно стрясає близько ста тисяч землетрусів (з наук.-попул. літ.);

Броньовик стрясав повітря гарматним ревом (О. Довженко);

* Образно. Зі сходом сонця ліси аж стрясають хори пташині (В. Гжицький);

// безос.

На верхніх поверхах .. загоготіли вибухи .. Тріском, тупотом, гуркотом стрясло всі поверхи (О. Гончар);

// Виклика́ти мимовільні судорожні рухи.

Холодний душ стряс тіло, проте Катерина не закрутила крана, а навпаки – ще більше підставила плечі під тугі струмені (Ірина Вільде).

3. кого, що, перен. Справляти сильне враження на кого-небудь, глибоко хвилювати, зворушувати.

Дай [земле] і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть (І. Франко);

За мир? – два слова, що світи стрясають! За мир! – слова, що дзвоном віщовим Усі серця нескорені скликають (М. Рильський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. стрясати — стряса́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. стрясати — -аю, -аєш, недок., стрясти, -су, -сеш; мин. ч. стряс, стрясла, стрясло; док. 1》 неперех., чим. Сильно трясти ким-, чим-небудь. || перех. Трусячи, скидати, збивати що-небудь. || перех. Трусячи, звільняти дерево, кущ від плодів; струшувати. || перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стрясати — ТРЯСТИ́ (швидко й рвучко штовхати, хитати вгору й униз, з боку на бік), ТРУСИ́ТИ, СТРУ́ШУВАТИ, ТІ́ПАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ТО́РСАТИ розм., ТЕРМО́СИТИ (ТЕРМОСУВА́ТИ) розм., ТЕЛЕ́ПАТИ діал.  Словник синонімів української мови
  4. стрясати — СТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. стряс, ла́, ло́; док. 1. неперех., чим. Сильно трясти ким-, чим-небудь. Калитка осатанів, тіпався, посинів, стрясав дужими кулаками (Горд., Чужу ниву.., 1947, 153); — Хомо!...  Словник української мови в 11 томах