стрясати
СТРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТРЯСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. стряс, ла́, ло́; док.
1. чим. Сильно трясти ким-, чим-небудь.
Калитка осатанів, тіпався, посинів, стрясав дужими кулаками (К. Гордієнко);
– Хомо! – зворушено, гукнув він Хаєцькому, стрясаючи капелюхом (О. Гончар);
Його голова лягла на груди сина, але не плакав [чоловік ]. Так проминуло досить багато часу. Потім притиснув до себе мерця.., стряс ним, кричав до нього – все даремно (О. Кобилянська);
// що. Трусячи, скидати, збивати що-небудь.
Природа ожила. Вітер подув сильніше, подув теплом зі сторони лісу і зачав стрясати срібну росу з трав (І. Франко);
* Образно. Хто стрясе наш сон з повік? (О. Партицький);
// що. Трусячи, звільняти дерево, кущ від плодів; струшувати.
Вже осінь. Яблуко стрясли, Капусту в пень рубаєм (І. Франко);
// що. Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось.
Ворони стрясали зжурено чорне своє пір'я (О. Кобилянська);
Час від часу одна [жниця] випрямиться, вимкне жмінку [жменьку] жита, стрясе з пашнистого бур'яну, розділить надвоє, скрутить перевесло (І. Франко).
2. що. Сильно хитати, коливати що-небудь.
Два дні скажений вітер стрясав юрту (І. Багмут);
Кічкас, це невеличке затишне селище, раптом ожив, .. пробуджений трубними сигналами пароплавів і дужими вибухами, що розтиналися поблизу на березі, стрясаючи будинки, горизонти, береги (Г. Коцюба);
Нашу планету щорічно стрясає близько ста тисяч землетрусів (з наук.-попул. літ.);
Броньовик стрясав повітря гарматним ревом (О. Довженко);
* Образно. Зі сходом сонця ліси аж стрясають хори пташині (В. Гжицький);
// безос.
На верхніх поверхах .. загоготіли вибухи .. Тріском, тупотом, гуркотом стрясло всі поверхи (О. Гончар);
// Виклика́ти мимовільні судорожні рухи.
Холодний душ стряс тіло, проте Катерина не закрутила крана, а навпаки – ще більше підставила плечі під тугі струмені (Ірина Вільде).
3. кого, що, перен. Справляти сильне враження на кого-небудь, глибоко хвилювати, зворушувати.
Дай [земле] і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть (І. Франко);
За мир? – два слова, що світи стрясають! За мир! – слова, що дзвоном віщовим Усі серця нескорені скликають (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)