стріляння
СТРІЛЯ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. стріля́ти 1, 3 і звуки, утворювані цією дією.
Стріляння затихло і по інших місцях, його не було чути ніде (І. Франко);
Подивившись кілька хвилин на стріляння, Щорс звернувся до Журливого: – Ану, Семене Івановичу, покажи хлопцям, як треба влучати в ціль (Ф. Бурлака).
2. Дія за знач. стріля́ти 2, 4–10.
Словник української мови (СУМ-20)