стрімчак

СТРІМЧА́К, а́, ч.

Прямовисна, стрімка скеля.

На вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис отой замок, і на синьому небові далеко білів своїми зубчатими мурами, своїми бійницями-баштами (М. Старицький);

Розвідники завалюють печери, обходять прямовисні стрімчаки (П. Дорошко);

Оазис займає майже два гектари серед мертвих скель. Високі стрімчаки захищають дерева від прямих сонячних променів (з газ.);

// розм. Те, що гостро підноситься над рівнем, поверхнею чого-небудь.

Вже майже всі стрімчаки [пороги Дніпра] занурились у воду (М. Рудь).

Значення в інших словниках

1. стрімчак — стрімча́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стрімчак — див. СКЕЛЯ.  Словник синонімів Караванського
3. стрімчак — див. вершина  Словник синонімів Вусика
4. стрімчак — -а, ч. Прямовисна, стрімка скеля. || розм. Те, що гостро підноситься над рівнем, поверхнею чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стрімчак — СТРІМЧА́К, а́, ч. Прямовисна, стрімка скеля. На вузькім стрімчаку, немов орлине гніздо, повис отой замок, і на синьому небові далеко білів своїми зубчатими мурами, своїми бійницями-баштами (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах