стрімчастий

СТРІМЧА́СТИЙ, а, е.

Те саме, що стрімки́й 1, 3.

На правому березі Дону .. узбережжя випирає високими, стрімчастими горбами (Іван Ле і О. Левада);

Стрімчаста скеля постала над кручею, як вічний вартовий (С. Журахович);

Мури сьогодні хмурніші, ніж всі дні. Стрімчасті стіни, їх не подолає найспритніший акробат (Я. Качура);

У село шлях звивається, а села самого не видати за могилою стрімчастою (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. стрімчастий — стрімча́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стрімчастий — див. крутий  Словник синонімів Вусика
3. стрімчастий — -а, -е. Те саме, що стрімкий 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стрімчастий — КРУТИ́Й (про схил, берег — майже вертикальний), СТРІМКИ́Й, СТРІМЧА́СТИЙ, ПРЯМОВИ́СНИЙ, ПРОСТОВИ́СНИЙ розм., ПРИ́КРИЙ заст.; УРВИ́СТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВЧАСТИЙ, ОБІ́РВАНИЙ (внаслідок обвалу); КРУТОБО́КИЙ (який має майже вертикальні схили з різних боків).  Словник синонімів української мови
5. стрімчастий — Стрімча́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стрімчастий — СТРІМЧА́СТИЙ, а, е. Те саме, що стрімки́й 1, 3. На правому березі Дону.. узбережжя випирає високими, стрімчастими горбами (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 227); Стрімчаста скеля постала над кручею, як вічний вартовий (Жур., Вечір..  Словник української мови в 11 томах
7. стрімчастий — Стрімчастий, -а, -е = стрімкий. МВ. ІІІ. 138.  Словник української мови Грінченка