стріпаний
СТРІ́ПАНИЙ, а, е, розм.
1. Який порвався, обтріпався від носіння, користування.
Зодягнуті червоногвардійці були хто як .. В кого стріпана солдатська шинеля, в кого – вітром підбите пальтишко [пальтечко] (Ю. Смолич).
2. перен. Знесилений, збуджений від тяжких переживань, випробувань і т. ін.
І нараз, ні з того ні з цього, мов вибухне, мов упаде звідкілясь, – плач... Різкий, верескливий, болючий .. Можна собі уявити, як це впливало на вразливого розвиненого хлопця!.. Він увесь був – один стріпаний, наболілий нерв (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)