стріпонутися
СТРІПОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр.
Підсил. до стріпну́тися.
Заячав мій лебідь білий, Вгору голову підняв, Стріпонувся і без сили В хвилях крила розпластав (Я. Щоголів);
Якось аж стріпонувся [Саїд], збагнувши, якою небезпекою оточений він удень і вночі (Іван Ле);
В Юрка радісно стріпонулось серце (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)