стрітити —
стрі́тити дієслово доконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
стрітити —
Стрі́тити. Зустріти. “Ага, добре, що я вас стрітив, паничі! Я, власне, хотів з вами попрощати ся” (Галіп, 39); При вході в сіни Білецкого стрітила Ірина (Галіп, 52) // порівн. пол. spotkać, napotkać — зустріти; укр. спіткати; рос. встретить — зустріти.
Українська літературна мова на Буковині
стрітити —
див. стрічати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стрітити —
СТРІ́ТИТИ див. стріча́ти.
Словник української мови в 11 томах