стрітити
Стрі́тити. Зустріти. “Ага, добре, що я вас стрітив, паничі! Я, власне, хотів з вами попрощати ся” (Галіп, 39); При вході в сіни Білецкого стрітила Ірина (Галіп, 52)
// порівн. пол. spotkać, napotkać — зустріти; укр. спіткати; рос. встретить — зустріти.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.