стрільба
Стрі́льба. Рушниця. [Сава] побіг живо до бурдея, зірвав зі стіни батькову стрільбу, повернув на давнє місце, підняв стрільбу догори, замірився на птахів і вистрілив (Коб., Земля, 248)
// пол. strzelba — рушниця.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.