стрільба
Стрільба, -би
ж.
1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою. Гол. І. 95.
2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває. Гол. І. 195.
Словник української мови ГрінченкаСтрільба, -би
ж.
1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою. Гол. І. 95.
2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває. Гол. І. 195.
Словник української мови Грінченка