стрільба

СТРІЛЬБА́¹, и́, ж.

1. Дія за знач. стріля́ти 1 і звуки, утворювані цією дією.

Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (Стор., I, 1957, 377);

Стрільба чулася кругом, то ближча, то віддаленіша (Гончар, 11, 1959, 250).

2. перев. мн. Навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль.

Ідуть військові кораблі На гарнізонні стрільби (Нех., Під.. зорею, 1950, 146);

Курсанти пішли до мішеней, щоб побачити наслідки стрільби (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34);

— Молоді воїни, — каже майор, — добре діяли по тривозі і на стрільбах показали себе з найкращого боку (Рад. Укр., 2.II 1972, 4).

3. Дія за знач. стріля́ти 3 і звуки, утворювані цією дісю.

[Деві:] Та славно буде! Напечем каштанів, що в мене є. Ото стрільба почнеться! (Л. Укр., III, 1952, 8).

СТРІЛЬБА́², и́, ж., діал. Пищаль (у 1 знач.).

Він зняв стрільбу, наготовив її до вистрілу (Фр., III, 1950, 9);

Вона подає йому стрільбу грімку, Чіпляє сама ясну шаблю важку, Цілує і пестить, і щастя бажає, І, мов на музики, на бій виряджає (Л. Укр., І, 1951, 111);

У старовину люди вбивали списами й стрільбами (Сам., ІІ, 1958, 250).

Значення в інших словниках

1. стрільба — Стрільба́: — в розумінні: рушниця [II] — рушниця [22;25;46-2,51,I,III-VII,X] Стрі́льби: — рушниці [14]  Словник з творів Івана Франка
2. стрільба — стрільба́ 1 іменник жіночого роду стрілянина стрільба́ 2 іменник жіночого роду пищаль діал.  Орфографічний словник української мови
3. стрільба — Стрі́льба. Рушниця. [Сава] побіг живо до бурдея, зірвав зі стіни батькову стрільбу, повернув на давнє місце, підняв стрільбу догори, замірився на птахів і вистрілив (Коб., Земля, 248) // пол. strzelba — рушниця.  Українська літературна мова на Буковині
4. стрільба — [стр'іл'ба] -би, д. і м. -б'і, мн. стр'іл'бие, стр'іл'б дв'і стр'іл'би  Орфоепічний словник української мови
5. стрільба — СТРІЛЬБА́¹, и́, ж. 1. Дія за знач. стріля́ти 1 і звуки, утворювані цією дією. Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (О. Стороженко); Стрільба чулася кругом, то ближча, то віддаленіша (О. Гончар). 2. перев.  Словник української мови у 20 томах
6. стрільба — стрі́льба́ військ. рушниця (ст)|| = кріс  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. стрільба — I -и, ж. 1》 Дія за знач. стріляти 1) і звуки, утворювані цією дією. 2》 перев. мн. Навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль. 3》 Дія за знач. стріляти 3) і звуки, утворювані цією дією. II -и, ж., діал. Пищаль (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. стрільба — I. СТРІЛЬБА, СТРІЛЯНИНА, ПАЛЬБА́ розм.; КАНОНА́ДА (з гармат); О́БСТРІЛ (прицільна стрільба). Стрільба чулася кругом, то ближча, то віддаленіша (О. Гончар); Земля.. немов репалася від пекельної пальби з численних батарей ворога (І. Ле). ПИЩА́ЛЬ іст.  Словник синонімів української мови
9. стрільба — Стрільба́, -би́, -бі́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. стрільба — Стрільба, -би ж. 1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою. Гол. І. 95. 2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває. Гол. І. 195.  Словник української мови Грінченка