стріха
СТРІ́ХА, и, ж.
1. Нижній край солом'яної покрівлі, який звисає над стіною.
Дощ іде, як відром ілле [ллє], а з стріх біжить, як цівкою (прислів'я);
У блакить з-під стріхи Ластівочка мила Пурхнула – знялась (П. Грабовський);
У великій хаті Чуплаків було тісно, а чорна стріха нависала на вікна і затуляла денне світло (С. Чорнобривець);
* Образно. Цей високий темно-русявий юнак, з короткою .. шиєю, з шевченківськими очима, глибоко схованими під стріхами густих брів, був відомий своїм товаришам як сором'язлива, стримана, неговірка людина (П. Загребельний);
* У порівн. На виду у діда старечий спокій, а проте – гострий огняний погляд, котрий прикривали, мов стріха, .. одстобурчені брови (Панас Мирний);
// Покрівля будівлі (перев. солом'яна).
Хати здебільшого були старі, чорні, з чорними ж, порослими мохом стріхами (М. Коцюбинський);
Ось його хата, біла, з теплою солом'яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом (О. Довженко);
Солом'яні стріхи хат тонуть серед білого шумовиння садів (І. Волошин).
2. перен. Приміщення для проживання; житло, оселя.
Своя стріха – своя втіха (прислів'я);
Ні розради, ні утіхи, ні весілля, ані свята! Рідної не знаю стріхи і не знаю мами, тата (Уляна Кравченко).
◇ (1) Ба́тькова (ба́тьківська) стрі́ха:
а) рідна домівка; там, де хтось народився.
Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає в її уяві, й міниться, і грає барвами (М. Коцюбинський);
б) опіка батьків.
Свій вихід з-під батьківської стріхи .. Гаудентій досі вважав чудом (І. Франко);
(2) Під одніє́ю стрі́хою – в одному приміщенні;
(3) Під чужо́ю стрі́хою, зі сл. ночувати, жити, перебувати і т. ін. – не в своїй, не у власній домівці, у сторонніх людей і т. ін.; не вдома.
Дмитрик уперше в житті ночує під чужою стріхою, далеко від матері (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)