стріхатий
СТРІХА́ТИЙ, а, е.
З великою, широкою стріхою (у 1 знач.).
Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я (Леся Українка);
Кажуть: якщо ота з калини вирізана дудочка та повисить на вітрі під стріхатою хатою – голос у неї дзвінкішим стає, мелодійнішим (М. Олійник);
* Образно. Похмурим, гострим поглядом з-під стріхатих брів він усвердлився в обличчя юнака – його рідного і найстаршого сина (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)