студенець
СТУДЕНЕ́ЦЬ, нцю́, ч., заст.
1. кул. Холодець.
Я тобі на вечерю горобчика уб'ю. А з крилець – студенець, з головки – печеня, Буде ж тобі, моя мила, препишна вечеря (з народної пісні).
2. Мороз, холод.
Ось ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив вкінець (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)