студений
СТУДЕ́НИЙ, а, е.
1. Дуже холодний.
Мене мати породила, намастила медом, Та мене би хлопці знайшли під студеним ледом [льодом] (з народної пісні);
Роса була студена, аж вищипувала в ноги (І. Франко);
Він в одну мить спинився біля цебра з повним кухлем студеної води (Д. Бедзик);
Студений вітер уже задимає з поля просто на Вутаньку: вагонне скло розтрощено (О. Гончар).
2. перен. Байдужий, безсторонній (про погляд, вираз обличчя, слова).
Глибина очей студена Ледве світиться з-під вій (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)