студенець
СТУДЕНЕ́ЦЬ, нцю́, ч., заст.
1. кул. Холодець.
Я тобі на вечерю горобчика уб’ю. А з крилець — студенець, з головки — печеня, Буде ж тобі, моя мила, препишна вечеря (Україна.., І, 1960, 349).
2. Мороз, холод.
Ось ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив вкінець (Граб., І, 1959, 162).
Словник української мови (СУМ-11)