студеніти
СТУДЕНІ́ТИ, і́є, недок.
Ставати холодним, холоднішим.
Повітря гусло і студеніло, хоч було це в квітні, а не в грудні (С. Голованівський);
А драглистий туман гуснув, клубочився над селом, поглинаючи німі крони дерев, а з півночі тягло та й тягло прикрим холодом. Студеніло повітря (І. Нижник);
* Образно. Моканові гадки що раз, то більше студеніли і корчилися під хмарою чорного жалю (Марко Черемшина);
// безос.
– Вже стемніло, хоч не студеніло (І. Франко);
Пливло надвечір'я, студеніло (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)