студня
СТУ́ДНЯ, і, ж., діал.
Криниця без зрубу.
– Не досить, що ходить на мою студню, що я за нею ворота зачиняю, та й ще хоче, щоб я тягав для її корови воду..! (М. Томчаній);
Вбили [брата], порубали, Кинули до студні (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)