студня
СТУ́ДНЯ, і, ж., діал. Криниця без зрубу.
— Не досить, що ходить на мою студню, що я за нею ворота зачиняю, та й ще хоче, щоб я тягав для її корови воду..! (Томч., Жменяки, 1964, 48);
Вбили [брата], порубали, Кинули до студні (Павл., Бистрина, 1959, 140).
Словник української мови (СУМ-11)