стукач

СТУКА́Ч, а́, ч.

1. Те саме, що сту́калка 1.

Виходив з контори, пірнав у гущу осінньої ночі і прислузався, як калатав стукач навкруг подвір'я (М. Коцюбинський);

Тільки чуть було, як по хлівах чмихає тварина. Стукач десь стукав, та далеко (Б. Грінченко).

2. жарг. Донощик.

Євграф Фірсович мовчав. При слові “термідор” щось тьохнуло йому в грудях, і він скоса глянув убік, чи не чув їхньої розмови стукач Петька... (Б. Антоненко-Давидович);

Я тобі зараз ще більше розкажу про нього. Нема сумніву – він стукачем у німців (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. стукач — стука́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. стукач — див. шпигун  Словник синонімів Вусика
3. стукач — А, ч. Донощик. Робіть, як знаєте, рубайте мою голову, але стукачем я вашим не буду (Ю. Андрухович). Я поважаю цей сайт, його авторів, його відвідувачів, а тебе я вважаю «стукачем» (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
4. стукач — (-а) ч. 1. крим., жрм; зневажл. Донощик, інформатор. — Ні, ні! Комуністом я ніколи не був. Ні, вибачте, стукачем. Я все життя був українським націоналістом (Є. Дудар, Хунта діє); Один мій колега теж пішов у КДБ, закінчивши філологію.  Словник жарґонної лексики української мови
5. стукач — -а, ч., жарг. Донощик, виказувач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стукач — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст.  Словник синонімів української мови