ступир
СТУПИ́Р, я́, ч., діал.
Товкач.
Жорни [жорна] витру й поготую, Гречку й просо шеретую, І під низом, і вгорі Доглядаю ступирі (Я. Щоголів);
Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з-під ступиря викрутиться (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)