ступир

СТУПИ́Р, я́, ч., діал. Товкач.

Жорни [жорна] витру й поготую, Гречку й просо шеретую, І під низом, і вгорі Доглядаю ступирі (Щог., Поезії, 1958, 195);

Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з-під ступиря викрутиться (Свидн., Люборацькі, 1955, 91).

Значення в інших словниках

1. ступир — ступи́р іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. ступир — СТУПИ́Р, я́, ч., діал. Товкач. Жорни [жорна] витру й поготую, Гречку й просо шеретую, І під низом, і вгорі Доглядаю ступирі (Я. Щоголів); Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з-під ступиря викрутиться (А. Свидницький).  Словник української мови у 20 томах
3. ступир — -я, ч., діал. Товкач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ступир — ТОВКА́Ч (товстий стрижень для ущільнення, подрібнення, розтирання чогось), ТОВКА́ЧКА, ТИ́ЖБІР діал.; СТУПИ́Р діал. (перев. у ступі); МАКОГІ́Н, М'Я́ЛО (для розтирання чого-небудь у макітрі); ТАРА́Н розм. (для подрібнення насіння в олійні).  Словник синонімів української мови