стурбований

СТУРБО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до стурбува́ти.

– Приступаю до зарядки, Герасиме Петровичу, – відповів Андрій, стурбований несподіваною появою бригадира (О. Гуреїв);

Зайшов батько. Я відразу побачив, що він чимсь стурбований (Ю. Збанацький).

2. у знач. прикм. Який перебуває в стані неспокою, тривоги; схвильований.

На порозі з'явився дід Григорій, стурбований, захеканий і теж без шапки (І. Микитенко);

Богучар повернувся додому на заході сонця. На подвір'ї його зустріла стурбована дружина Василина Карпівна (І. Цюпа);

// Який виражає неспокій, тривогу, хвилювання.

Молодий стурбований голос щось тихо промовив до кулеметника (М. Стельмах);

На стурбованому обличчі Грінчака вогонь освітив чорну й густу, як щітка, порість (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. стурбований — стурбо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стурбований — Стривожений, занепокоєний, схвильований, п! ЗАКЛОПОТАНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. стурбований — див. схвильований  Словник синонімів Вусика
4. стурбований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стурбувати. 2》 у знач. прикм. Який перебуває в стані неспокою, тривоги; схвильований. || Який виражає неспокій, тривогу, хвилювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стурбований — ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл.  Словник синонімів української мови
6. стурбований — Стурбо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стурбований — СТУРБО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до стурбува́ти. — Приступаю до зарядки, Герасиме Петровичу, — відповів Андрій, стурбований несподіваною появою бригадира (Гур., Новели, 1951, 77); Зайшов батько. Я відразу побачив, що він чимсь стурбований (Збан.  Словник української мови в 11 томах