Словник української мови в 11 томах

стурбований

СТУРБО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стурбува́ти.

— Приступаю до зарядки, Герасиме Петровичу, — відповів Андрій, стурбований несподіваною появою бригадира (Гур., Новели, 1951, 77);

Зайшов батько. Я відразу побачив, що він чимсь стурбований (Збан., Незабутнє, 1953, 8);

Відчував [Ілько], що задумали [куркулі] щось лихе, що всі були стурбовані (Головко, II, 1957, 140).

2. у знач. прикм. Який перебуває в стані неспокою, тривоги; схвильований.

На порозі з’явився дід Григорій, стурбований, захеканий і теж без шапки (Мик., Повісті.., 1956, 51);

Богучар повернувся додому на заході сонця. На подвір’ї його зустріла стурбована дружина Василина Карпівна (Цюпа, Краяни, 1971, 329);

// Який виражає неспокій, тривогу, хвилювання.

Молодий стурбований голос щось тихо промовив до кулеметника (Стельмах, II, 1962, 200);

На стурбованому обличчі Грінчака вогонь освітив чорну й густу, як щітка, порість (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. стурбований — стурбо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. стурбований — Стривожений, занепокоєний, схвильований, п! ЗАКЛОПОТАНИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. стурбований — див. схвильований  Словник синонімів Вусика
  4. стурбований — СТУРБО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до стурбува́ти. – Приступаю до зарядки, Герасиме Петровичу, – відповів Андрій, стурбований несподіваною появою бригадира (О. Гуреїв); Зайшов батько. Я відразу побачив, що він чимсь стурбований (Ю. Збанацький). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
  5. стурбований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стурбувати. 2》 у знач. прикм. Який перебуває в стані неспокою, тривоги; схвильований. || Який виражає неспокій, тривогу, хвилювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стурбований — ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл.  Словник синонімів української мови
  7. стурбований — Стурбо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)