стурбований
СТУРБО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до стурбува́ти.
– Приступаю до зарядки, Герасиме Петровичу, – відповів Андрій, стурбований несподіваною появою бригадира (О. Гуреїв);
Зайшов батько. Я відразу побачив, що він чимсь стурбований (Ю. Збанацький).
2. у знач. прикм. Який перебуває в стані неспокою, тривоги; схвильований.
На порозі з'явився дід Григорій, стурбований, захеканий і теж без шапки (І. Микитенко);
Богучар повернувся додому на заході сонця. На подвір'ї його зустріла стурбована дружина Василина Карпівна (І. Цюпа);
// Який виражає неспокій, тривогу, хвилювання.
Молодий стурбований голос щось тихо промовив до кулеметника (М. Стельмах);
На стурбованому обличчі Грінчака вогонь освітив чорну й густу, як щітка, порість (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стурбований — стурбо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- стурбований — Стривожений, занепокоєний, схвильований, п! ЗАКЛОПОТАНИЙ. Словник синонімів Караванського
- стурбований — див. схвильований Словник синонімів Вусика
- стурбований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до стурбувати. 2》 у знач. прикм. Який перебуває в стані неспокою, тривоги; схвильований. || Який виражає неспокій, тривогу, хвилювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стурбований — ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл. Словник синонімів української мови
- стурбований — Стурбо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стурбований — СТУРБО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до стурбува́ти. — Приступаю до зарядки, Герасиме Петровичу, — відповів Андрій, стурбований несподіваною появою бригадира (Гур., Новели, 1951, 77); Зайшов батько. Я відразу побачив, що він чимсь стурбований (Збан. Словник української мови в 11 томах