стусонути
СТУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., чим і без дод., розм.
Підсил. до стусну́ти.
[Мотря:] Тікай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш! (І. Карпенко-Карий);
Марина раптом підвелася, обернулася і так стусонула Воловика, що він тільки ногами майнув (Г. Епік);
Макарій підняв другу ногу і стусонув каблуком просто Данилові в обличчя (П. Панч);
Щоб упевнитися у відсутності господаря, Твердохліб стусонув ногою в двері (А. Хижняк);
// безос.
Човна стусонуло, поставило майже сторчма, потім знову кинуло, і холодна .. хвиля ринулась всією своєю важкою масою на людей (О. Гончар);
* Образно. Жаль стусонув Оксена в душу, він похнюпився, але не поник головою (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)