1. Словник української мови у 20 томах

стусонути

СТУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., чим і без дод., розм.

Підсил. до стусну́ти.

[Мотря:] Тікай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш! (І. Карпенко-Карий);

Марина раптом підвелася, обернулася і так стусонула Воловика, що він тільки ногами майнув (Г. Епік);

Макарій підняв другу ногу і стусонув каблуком просто Данилові в обличчя (П. Панч);

Щоб упевнитися у відсутності господаря, Твердохліб стусонув ногою в двері (А. Хижняк);

// безос.

Човна стусонуло, поставило майже сторчма, потім знову кинуло, і холодна .. хвиля ринулась всією своєю важкою масою на людей (О. Гончар);

* Образно. Жаль стусонув Оксена в душу, він похнюпився, але не поник головою (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стусонути — стусону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. стусонути — див. штовхати Словник синонімів Вусика
  3. стусонути — -ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до стуснути. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стусонути — УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., СТУ́КНУТИ розм., СТУСНУ́ТИ розм., СТУСОНУ́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. стусонути — Стусону́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стусонути — СТУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до стусну́ти. [Мотря:] Тікай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш! (К. Словник української мови в 11 томах
  7. стусонути — Стусонути, -ну, -неш гл. Сильно толкнуть, ударивъ. Як стусону у ворота раз, вдруге, та так їх.... і випер. Стор. МПр. 46. Словник української мови Грінченка