стягнення
СТЯ́ГНЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти.
Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (з наук. літ.);
Стягнення податків.
2. Покарання за невиконання або порушення чого-небудь.
Одного разу батько не стримався і написав їй про сина: “Зовні він став шанобливішим, але, незважаючи на колишні суворі стягнення, певно, не навчився безумовної слухняності навіть із страху перед карою” (В. Воскобойников);
Він, перший суворовець, який не мав жодного стягнення, який звик до пошани, до слави, тепер стояв як прикутий до ганебного стовпа (І. Багмут);
Воронцов незабаром відпустив подоляка, не наклавши ніякого стягнення (О. Гончар);
Дисциплінарне стягнення;
Адміністративне стягнення.
3. лінгв. Фонетичний або морфологічний процес, що полягає в злитті двох звуків в один внаслідок їх повної асиміляції або двох слів в одне.
Складні числівники являють собою слова, що утворені від двох числівникових основ. Вони виникли в результаті лексикалізації, стягнення колишніх складених числових назв (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)