Орфоепічний словник української мови

стягнення

стя́гнення

[с'т’агнеин':а]

-н':а, р. мн.ин'

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. стягнення — стя́гнення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. стягнення — див. податок  Словник синонімів Вусика
  3. стягнення — СТЯ́ГНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти. Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (з наук. літ.); Стягнення податків.  Словник української мови у 20 томах
  4. стягнення — -я, с. 1》 Дія за знач. стягти, стягнути, стягати. 2》 Покарання за невиконання або порушення чого-небудь. Безперечне стягнення фін. — примусове стягнення грошових сум без звернення до суду, арбітражного суду або ін. органу, який вирішує майнові суперечки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стягнення — ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст.  Словник синонімів української мови
  6. стягнення — СТЯ́ГНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти. Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (Іст. УРСР, І, 1953, 157).  Словник української мови в 11 томах