Значення в інших словниках
-
стягнення —
стя́гнення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
стягнення —
[с'т’агнеин':а] -н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови
-
стягнення —
СТЯ́ГНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти. Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (з наук. літ.); Стягнення податків.
Словник української мови у 20 томах
-
стягнення —
-я, с. 1》 Дія за знач. стягти, стягнути, стягати. 2》 Покарання за невиконання або порушення чого-небудь. Безперечне стягнення фін. — примусове стягнення грошових сум без звернення до суду, арбітражного суду або ін. органу, який вирішує майнові суперечки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стягнення —
ПОКАРА́ННЯ (засіб впливу на того, хто вчинив якийсь злочин, має якусь провину тощо), КА́РА, ПОКУ́ТА, ПОКА́РА поет., книжн., КА́РНІСТЬ заст.; РОЗПРА́ВА (жорстоке або несправедливе); ЕКЗЕКУ́ЦІЯ заст. (тілесне); ПРОЧУХА́Н розм., ТЮ́ЖКА розм., БІЙ заст.
Словник синонімів української мови
-
стягнення —
СТЯ́ГНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. стягти́, стягну́ти, стяга́ти. Пануючою формою експлуатації селян на Житомирщині і в Київському Поліссі було стягнення грошового і натурального чиншу (Іст. УРСР, І, 1953, 157).
Словник української мови в 11 томах