стійма
СТІ́ЙМА, СТОЙМА́, рідко СТІ́ЙМИ, присл.
У стоячому, вертикальному положенні.
Ляля зняла зі стін портрети .. Старанно витирала їх .. вишиваними рушниками і ставила в ящику попід стінками стойма (О. Гончар);
Стійми стоя, поглядає [дозір] На руську лінію із гір (М. Макаровський);
// Сторч, дибом; дибки.
Геннадій .. схопив люстро .. За вухами ставали стійма білі ковильні ниточки, наче паперові смужки на шкільному досліді з лейденською банкою (І. Волошин);
– Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися, Проти милої двора Стойма становися! (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)