стійма
СТІ́ЙМА, СТОЙМА́, рідко СТІ́ЙМИ, присл. У стоячому, вертикальному положенні.
Ляля зняла зі стін портрети.. Старанно витирала їх.. вишиваними рушниками і ставила в ящику попід стінками стойма (Гончар, IV, 1960, 45);
Стійми стоя, поглядає [дозір] На руську лінію із гір (Укр. поети-романтики.., 1968, 589);
// Сторч, дибом; дибки.
Геннадій.. схопив люстро.. За вухами ставали стійма білі ковильні ниточки, наче паперові смужки на шкільному досліді з лейденською банкою (Вол., Місячне срібло, 1961, 110);
— Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися, Проти милої двора Стойма становися! (Сто пісень.., 1946, 220).
Словник української мови (СУМ-11)