стінний
СТІННИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до стіна́ 1–3.
Стінна кладка.
2. Признач., пристосований для вивішування або розміщення на стіні.
Стінний годинник цокав десь в кімнаті (І. Нечуй-Левицький);
Сама неписьменна, мати відчувала на собі, як-то важко будувати життя сім'ї, уміючи ледве по складах вичитати назву дня на стінному календарі (Іван Ле);
В далекому кутку ліворуч блимав стінний ліхтар (С. Тудор);
// Зроблений, влаштований у стіні.
Стінна ніша.
Словник української мови (СУМ-20)